Комунікативні властивості особи в контексті атрибуції провин

Автор(и)

  • Vadym Vasiutynskyi Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-2348.2019.2.43-48

Ключові слова:

атрибуція провин, суб’єкти спілкування, комунікативні властивості особи, перцептивно-інтерактивна компетентність, рольові позиції

Анотація

На підставі результатів опитування 110 респондентів виявлено кількісні та змістові кореляції між низкою комунікативних властивостей особи і схильністю оцінювати взаємні провини суб’єктів міжособових, міжгрупових та міжнаціональних взаємодій. Показано особливу значущість таких перцептивно-інтерактивних властивостей особи, як соціальна активність, взаєморозуміння, взаємопізнання та взаємовплив, і транзакційних ролей родителя та дорослого. Розкрито суперечливий характер звинувачень на адресу близького і віддаленого оточення.

Біографія автора

Vadym Vasiutynskyi, Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України

доктор психологічних наук, професор, головний науковий
співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

Посилання

  1. Il’in, E. P. (2013). Psihologija obshhenija i mezhlichnostnyh otnoshenij [Psychology of communication and interpersonal relations]. Saint Petersburg: Piter [in Russian].
  2. Charkina, O. A. (2018). Dialoh pokolin: kompleks provyny i fenomen simeinoi loialnosti u rozrizi systemno-strukturnoho pidkhodu [The dialogue of generations: complex of guilt and the phenomenon of family loyalty in the section of the system-structural approach]. Teoriia i praktyka suchasnoi psykholohii, 3, 102–107 [in Ukrainian].
  3. Bar-Tal, D., Halperin, E., Oren, N. (2010). Socio-Psychological Barriers to Peace Making: The Case of the Israeli Jewish Society. Social Issues and Policy Review, 4(1), 63–109. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1751-2409.2010.01018.x
  4. Chédotal, C., Berthe, B., de Peyrelongue, B., Le Gall-Ely, M. (2017). Using guilt appeals in communication. Retrieved from https://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/2051570717706830?journalCode=rmea. DOI: 10.1177/2051570717706830
  5. Miczo, L. (2015). Guilt and Interpersonal Communication. Retrieved from https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/9781118540190. DOI: 10.1002/9781118540190.wbeic223
  6. Miettinen, T., & Suetens, S. (2008). Communication and Guilt in a Prisoner’s Dilemma. The Journal of Conflict Resolution, 52(6), 945–960. DOI: https://doi.org/10.1177/0022002708322325
  7. Schneider, C. R., Zaval, L., Weber, E. U., Markowitz, E. M. (2017). The influence of anticipated pride and guilt on pro-environmental decision making. Retrieved from https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0188781. DOI: 10.1371/journal.pone.0188781
  8. Shore, D. M., & Parkinson, B. (2018). Interpersonal effects of strategic and spontaneous guilt communication in trust games. Cognition and Emotion, 32(6), 1382–1390. DOI: https://doi.org/10.1080/02699931.2017.1395728

##submission.downloads##

Як цитувати

Vasiutynskyi, V. (2020). Комунікативні властивості особи в контексті атрибуції провин. Психологія та психосоціальні інтервенції, 2, 43–48. https://doi.org/10.18523/2617-2348.2019.2.43-48

Номер

Том 2 (2019): Психологія та психосоціальні інтервенції

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Vadym Vasiutynskyi

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автор (и) зберігає авторські права за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International, що дозволяє іншим ділитися твором (копіювати та розповсюджувати матеріал у будь-якому носії або форматі) та адаптувати твір (трансформувати та використовувати матеріал для будь-якої мети, навіть комерційної) з підтвердженням атрибуції твору.

b) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень і дозволяє автору (авторам) зберігати права на публікацію без обмежень.

c) Автори можуть укласти окремі, додаткові договірні умови щодо розповсюдження твору (наприклад, опублікувати його в інституційному сховищі або опублікувати в книзі), із підтвердженням його первинної публікації в цьому журналі. (Див. Політику самоархівування).

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).